У маленькому підвальному приміщенні одного з волонтерських центрів у Гамбурзі людно – команда Himmel&Weizen зібралася для спільної фотографії з нагоди першої річниці свого існування. Її засновниця Світлана Шмигарьова – втікачка від війни з Харкова. На Батьківщині працювала у Театрі ляльок, у Німеччині ж зорганізувала навколо себе охочих допомогти Україні.
Розповідає: у Харкові в неї залишилася родина та друзі. Від хвилювань за близьких спочатку рятувалася вишивкою та малюванням – свої роботи віддавала на благодійні ярмарки для збору коштів. А потім вирішила й сама взятися за волонтерство – робити окопні свічки. Згодом – плести сітки, шити одяг для поранених, збирати гуманітарку.
Фото – Курт Брісеньо (Kurt Briceño)/Himmel&Weizen
Тисячі окопних свічок
“Минулого року, коли почалися проблеми з електроенергією по всій Україні, зокрема у Харкові, я побачила, як волонтери роблять окопні свічки. Подивилася, що це не складно: парафін, картон, банки. І написала пост у фейсбук: мовляв, хочу робити – можливо, у когось є матеріали. Охочих доєднатися виявилося дуже багато”, – згадує Світлана.
Ідея полягала у тому, аби зробити коробку свічок і за власні кошти поштою відправити у Харків знайомим волонтерам. Вони ж від перших днів повномасштабного вторгнення допомагають і військовим, і цивільним – довозять гуманітарну допомогу навіть у найбільш небезпечні місця.
Так минулої осені утворилася група волонтерів, кожен з яких за інструкцією виготовляв окопні свічки у себе вдома. Ініціативу помітили у місцевому українському барі – і запросили раз на тиждень збиратися у них. “Вони могли зберігати в себе матеріали. Це було дуже круто – особливо для тих, хто жив у таборі або не мав змоги робити свічки вдома. Люди приїздили навіть з інших міст. Там ми працювали до січня – потім об’єми стали такими, що вже потрібно було думати про власне постійне приміщення”, – говорить волонтерка.
Фото – Рузана Ємельянова/Амаль Берлін
Матеріалів для виготовлення окопних свічок потрібно небагато – вимиті консервні бляшанки, парафін та картон. Підходять залишки старих свічок. На великі партії віск замовляють у брикетах. “У нас зараз часто змінюється колектив: хтось починає працювати, хтось – повертається в Україну. То часто отримую повідомлення: “Прийти не можемо – давайте ми щось купимо із матеріалів?” Це дуже виручає”.
Дуже допомогла і литовська спільнота. “Литовці, які тут мешкають, дуже перейнялися нашою ситуацією. Спитали: “Що вам потрібно?” Я відповіла: свічки. То вони дали оголошення у своїх соцмережах – і на мою адресу почали надсилати пакунки з парафіном з усієї Німеччини”.
Відправляють здебільшого знайомим – у багатьох з волонтерів на фронті чоловіки, брати, батьки чи друзі. Іноді закривають запити від інших волонтерів та воєнних. Найбільш активний сезон – зимовий. “Десь у березні нам вже писали, що можна свічки не висилати. Але матеріали були, ми все одно робили їх все літо – просто не так активно. Тож зараз, коли похолодало, у нас вже все було готове до відправки”, – говорить волонтерка.
Фото – Світлана Шмигарьова/Himmel&Weizen
З логістикою також знайшлися охочі допомогти: оголошення у соцмережах, яке написала дівчина, побачили перевізники, які зголосилися доправляти гуманітарну допомогу у невеликих об’ємах безплатно. “Коли відправлення завелике, додаємо від себе щось “на бензин”. Так ми й почали раз на тиждень-два передавати пакунки в Україну – в основному свічки, смаколики, зігрівайки”, – розповідає Світлана. Підраховує – за рік командою вже зробили та відправили понад 7 тис. окопних свічок.
190 квадратних метрів сіток
Нині українці знайшли собі місце у підвалі одного з німецьких волонтерських центрів – тепер мають невеликий склад та можуть частіше збиратися. Хоча вже виросли і з цього приміщення. Світлана проводить коротку екскурсію і усміхається: спочатку їм виділили тут куточок, потім стіну, а потім і цілої кімнати стало замало.
“У березні одна жінка привезла нам банки з Франції – величезні, у якійсь нереальній кількості. Зберігати їх не було де, свічки теж не зробиш. Наші хлопці, подивилися, покрутили – зрештою якось розрізали. Але іноді буває таке, що щось приносять, а ти не знаєш, що з ним робити. І якби був склад, ми б зберігали – може, й згодиться. Але ми все ж обмежені”. Найбільше волонтерам не вистачає простору для другої рами для плетіння маскувальних сіток.
Фото – Курт Брісеньо (Kurt Briceño)/Himmel&Weizen
Сітки почали плести саме коли потреба в окопних свічках на фронті стала не такою нагальною. Першу сітку у кольорах українського прапора зробили для Vilni_de_ua – активістів, що організовують акції на підтримку України. А далі вже почали плести і на фронт. “Це лише за запитами, оскільки є багато нюансів: сезон, колірна гама, розмір. Перші сітки робили з пофарбованої бавовняної тканини. Утім отримали зворотній зв’язок, що бавовна намокає, стає важкою – і це не дуже добре, краще зі спанбонду”, – розповідає волонтерка.
У Німеччині цей матеріал дорогий. Тож агроволокно замовляють в Україні – там його вже виготовляють у потрібних саме для військових потреб кольорах. Світлана зізнається: це найдорожчий їхній проєкт.
Фото – Рузана Ємельянова/Амаль Берлін
Кожна сітка – індивідуальна, створена не лише за сезоном, а й з урахуванням особливостей ландшафту. Одні плетуть для маскування у лісах, інші – для степів та глини. Основних кольорів три, “ландшафт” вирівнюють пропорціями: десь потрібно більше зеленого, десь – пісочного чи коричневого. Попит на сітки великий, сплели їх вже 10 штук загальною площею 190 квадратних метрів. Швидше і більше поки не можуть – руки та бажання є, немає місця.
Порятунок у допомозі Батьківщині
Крім того, тут намагаються допомагати й пораненим у шпиталях. Спочатку в’язали для них звичайні шкарпетки, потім дізналися про існування адаптивних на ґудзиках – ті, що можна вдягати на гіпс чи травмовану кінцівку. Нині шиють ще й адаптивне спіднє на липучках – спеціально для пацієнтів, що лежать. На жаль, щоб організувати “маленьке виробництво” з обладнанням не вистачає простору – відшивають все невеликими партіями у себе вдома.
Фото – Рузана Ємельянова/Амаль Берлін
Більшість волонтерів – такі ж утікачі від війни, які приїхали минулого року чи пізніше. Дуже багато пенсіонерів, приходять і мами з дітьми. За рік в Україну відправили понад 450 коробок гуманітарки: окопні свічки, харчові продукти, корм для тварин, одяг, хімічні устілки, термоси, каримати, спальники та маскувальні сітки.
Найбільше відправлення було на Херсон після того, як російські окупанти підірвали Каховську ГЕС. За тиждень охочі допомогти принесли стільки речей, що волонтерам довелося ще кілька днів їх перепаковувати. Намагаються допомагати й українським зооволонтерам – передають корм для тварин у Харків, Херсон, Ірпінь та Запоріжжя.
Фото – Рузана Ємельянова/Амаль Берлін
“Думаю, більшість людей приходять волонтерити саме заради терапії. Просто ходити на якісь вечірки, присвячені українським ініціативам, мені не дуже цікаво – трохи шкода часу. Я раніше читала всі ці новини з України – дуже поганий стан після них. А тут завжди багато роботи. Прийшов, сам зробив свічку чи допоміг із сіткою – багатьох це дійсно рятує. Розуміння, що ти не бездіяльний, що ми, українці, гуртуємося і навіть на відстані відчуваємо цей зв’язок”, – розмірковує Світлана.
Наостанок вона показує вже готові окопні свічки із фірмовими наліпками. Все навколо дівчини заставлене спакованою гуманітаркою та заготовками. Вона мріє: “Як скажуть, що “все, ми перемогли”, буду думати, куди дівати ці матеріали. Оце буде в мене нова приємна проблема! Але зараз просто потрібно працювати”.
Himmel&Weizen в інстаграм
⠀
Himmel&Weizen у фейсбук
⠀
Сайт Himmel&Weizen
