У Спілці українців в Ганновері світло і просторо. Пані на рецепції привітно вітається з відвідувачами. Біля неї – велика дошка з купою оголошень, багато буклетів та листівок, усюди в кімнаті українська символіка.
(фото – Дарка Горова)
Поруч – бібліотека з книгами вітчизняних видавництв. На шкіряному дивані лежать подушки з тризубом та обличчям Зеленського. На стіні – розлога статистика активності: працівників офісу – 20, вчителів – 23, мовних курсів – 190, спортивних занять – 101, розважальних активностей – 84, ярмарок – 11. Відвідувачів щотижня – 600!
(фото – Дарка Горова)
А ще тут варять щодня 10 літрів борщу (розсольнику чи капусняку). Його і приїхали скуштувати представники всіх трьох редакцій “Амаль Берлін” під час експедиції “Амаль у дорозі”. Нагадаємо, що проєкт підтримала Євангелічно-лютеранська церква Ганновера. Організація фінансує багато доброчинних установ та громадських об’єднань на Півночі Нижньої Саксонії.
(фото – Дарка Горова)
Довідка “Амаль”
Спілку українців Нижньої Саксонії заснували у 2015 році для підтримки української культури в Німеччині. Після повномасштабного російського вторгнення її активність суттєво зросла. В гуманітарному центрі Спілки шукачі захисту у ФРН отримували безкоштовну допомогу (одяг, засоби гігієни, продукти харчування, навіть велосипеди).
(фото – Дарка Горова)
А в офісі спілки – разючий вражаючий вибір пропозицій: дитяча ігрова кімната; зона відпочинку; бібліотека з книгами українською мовою; допомога з заповненням документів; консультації з працевлаштування в Німеччині, щодо влаштування дітей у садок та на навчання, медичного та автострахування; психологічна допомога для дорослих та дітей; підтримка у спілкуванні з органами влади та допомога з перекладом; а також курси німецької мови для дорослих та дітей (також онлайн); дозвілля для дітей; молодіжний клуб для підлітків; кімната для занять музикою; благодійні послуги манікюру та педикюру, перукаря; ремонт одягу; курси рукоділля та інші.
(фото – Дарка Горова)
Домашньою їжею пахне ще в ліфті. Хоча кухня знаходиться аж наприкінці довгого коридору, поруч із консультаційним кабінетом. Біля нього завжди черга, то люди заходять і на кухню. “В березні-квітні 2022 р. до нас зверталися в середньому 300 українців щодня, – розповідає Оксана Янцен, засновниця Спілки. – Люди подовгу чекали, а поїсти тут ніде. Тому ми і вирішили годувати їх домашніми стравами”.
(фото – Дарка Горова)
Саме так на кухню потрапила Ніна Карпенко з Кропивницького. “Діти відправили мене в Німеччину. Тут живе сестра чоловіка, – розповідає Ніна. – Ми прийшли з братовою в цей центр, щоб розібратися з оформленням документів. І я бачу – на кухні дівчата пораються. Кажу: може, чимось допомогти? А найбільше в житті я люблю куховарити – це моя пристрасть! Почала допомагати, так і залишилася”.
(фото – Дарка Горова)
Для роботи на кухні зголосилися 27 волонтерів. Але потім у багатьох почалися мовні та інтеграційні курси, тому зараз вони приходять рідко. Але Ніна на кухні волонтерить щодня. “Ми в Україні звикли працювати. Чого його вдома сидіть? Так і сумні новини легше пережити, і від депресії рятує”, – міркує пані кухар.
(фото – Дарка Горова)
На кухні безкоштовно обідають працівники та волонтери Спілки, а відвідувачам, учасникам курсів та всім охочим пропонують страви за символічне €1. Гарячі напої безкоштовні для всіх. “Кастрюля борщу на 10 літрів коштує в середньому €20. Плюс трохи чаю в пакетиках та пачка кави на день. Якась частина витрат повертається назад через донати”, – пояснює калькуляцію Оксана Янцен.
(фото – Дарка Горова)
Віднедавна українці почали заходити в Спілку саме пообідати. “Учора іду уже додому. А назустріч пятеро хлопців-студентів. Вони щодня до нас приходять їсти, а оце щось запізнилися. “А ми до вас прийшли поїсти”. То я, звісно, вертаюся – чого ж вони голодні будуть?!” – розводить руками Ніна.
Щодня готують нову першу страву: крім борщу, розсольник, капустняк тощо – залежить, які є продукти. Ми потрапляємо на овочевий суп, і ще є трохи вчорашнього розсольника. На особливі заходи заздалегідь крутять голубці та ліплять вареники з м’ясом, капустою і картоплею. Щосуботи протягом травня-червня 2023 р. у Спілці продавали борщ та вареники з собою. Прибуток передавали для ЗСУ.
“Мій особистий рецепт хорошого борщу: вкласти душу і багато овочів. А відвідувачі наші постійно кажуть одне і те ж: їмо, як удома, як гарно знову потрапити до своїх”, – ділиться Ніна.
(фото – Дарка Горова)
На кухні панує чистота і порядок. На стінах – заклики донатити на борщ та правила: куди складати брудний посуд, як сортувати сміття. Підписані термоси з чаєм, кавою та окропом. Є комора та потрібна побутова техніка. Поки ми з Ніною розмовляємо, на кухню постійно хтось зазирає: “А що сьогодні на обід?”, “А можна чаю?”, “А залишився вчорашній розсольник?”, “А є ще кава?”.
(фото – Дарка Горова)
За годину знайомства ми всі уже породичалися і наприкінці обнімаємося, як сім’я. Іранська колега Маріам із редакції дарі/фарсі цікавиться, як буде українською “дуже смачно” і відразу починає дякувати Ніні. Ще біля тарілки з супом вона постить інстаграм-пост із підписом “Моя українська мама та я”, який отримує за короткий час багато вподобайок. У коментарях пишуть, що в материнства немає національності, і що ця українка схожа і на їхніх матерів теж.
Засновниця “Амаль Берлін” Корнелія Ґерлах розпитує про рецепт розсольника. А колега Анас із арабської редакції каже, що хоч нічого не зрозумів українською, але гостинність і атмосферу дому відчув гарантовано.
(фото – Дарка Горова)
Адреса: Podbielskistraße 269, 30655 Hannover
