Проєкт Ukrainische Küche в Берліні: улюблені страви, що рятують життя

Проєкт Ukrainische Küche (“Українська кухня”) заснували в Берліні волонтери благодійних українських організацій Ukrainische Orthodoxe Kirchengemeinde e.V. та Ukraine-Hilfe Berlin e.V. Тому всі зароблені кошти йдуть на допомогу Україні. Біля мальовничої ятки на ринку Markthalle Neun, що у районі Кройцберг, Нана Морозова смакувала варениками та пампухами з сиру серед усміхнених українок та зачарованих іноземців.

Українські четверги на Марктхалле Нойн

На берлінському ринку Марктхалле Нойн українську ятку важко не помітити. Яскраві птахи й квіти на чорному фоні стенда, жовтогарячий соняшник та жовто-блакитний логотип Ukrainische Küche одразу впадають в очі. Четверо дівчат у чорному з кольоровими хустками на головах пропонують скуштувати українські страви. “Яка ціна?” – запитують їх. У відповідь чують: “За донати! Ми збираємо гроші для України”.

(Кіоск Ukrainische Küche на Markthalle Neun відкритий щочетверга з 17:00 до 22:00, втім не має фіксованого місця. За новинами Ukrainische Küche та можливою – і таке буває – зміною розкладу слідкуйте на сторінках у соцмережах. Посилання – внизу)

Задонатити та поласувати дерунами, голубцями, борщем – куди ж без нього – на Марктхалле Нойн можна кожного четверга з 17:00 до 22:00. Це день і час, коли тут працює проєкт Ukrainische Küche. Його заснували волонтери двох відомих у Берліні благодійних українських організацій – Ukrainische Orthodoxe Kirchengemeinde e.V. та Ukraine-Hilfe Berlin e.V. (“Амаль Берлін” писав про їхню співпрацю та деякі найяскравіші проєкти).

Прозора коробочка для донатів на прилавку ніколи не стоїть порожньою. “Українців не так багато приходить, – розповідає Анастасія Пеньковська, керівниця проєкту Ukrainische Küche в Берліні. – Більше іноземців-туристів та німців, які приїжджають на Марктхалле. Жертвують охоче, але по-різному: і 50 центів покладуть, і €100 іноді буває. За день збираємо близько €700”. Всі гроші йдуть тільки на продукти та на гуманітарні проєкти. Ніхто з утікачок-волонтерок зарплату за роботу не отримує.

Але на продуктах не економлять. “Має бути смачно – це ж українська кухня, – говорить Анастасія. – Ми розуміємо, що передбачити, хто скільки задонатить, неможливо, але цей смак люди пам’ятатимуть. Шлях до серця через що йде? Через шлунок! – Настя весело сміється. – Так ми і залучаємо людей на нашу сторону”.

(Команда Ukrainische Kuche час від часу міняється. Сьогодні пригощають Евеліна, Анастасія та Наталія)

Ukrainische Küche шукає кухню!

Усміхнена керівниця Ukrainische Küche прекрасно говорить англійською і німецькою, яку поглиблено вивчала ще в школі. Але на роботу влаштовуватися не стала, хоч і могла б зробити кар’єру в туристичній сфері, як і в Україні до війни. Чому? Тому що волонтерство забирає геть увесь час. “Понеділок – бухгалтерський день, у вівторок – закупка продуктів, прописка меню й підготовка. В середу цілий день готуємо з дев’ятої ранку до сьомої вечора. В четвер продаємо, а в п’ятницю розбираємо, миємо, дивимося що є, чого не вистачає. А готуємо все свіженьке на церковній кухні”.

Кухня ця належить євангелістській Nathanael-Kirche. Торік вона надала офіс волонтерам Української Православної церкви в Берліні та погодила облаштування у церкві складу та пункту збору гуманітарної допомоги для України. Згодом дозволила і богослужіння. Втім, для обсягів Ukrainische Küche оснащення церковної кухні не вистачає. “Ми поки справляємося, але шукаємо інше приміщення, де могли б безоплатно готувати їжу щосереди, – Анастасія переймається, адже розуміє, наскільки подорожчала зараз оренда в Берліні. – Ринок Марктхалле Нойн не бере з нас гроші за оренду місця, але ми можемо торгувати тільки у четвер, тому й кухня нам потрібна тільки у середу. Будете щось знати про таку – скажіть, будь ласка!”

(Ятка Ukrainische Küche чи не найяскравіша на Markthalle Neun у четвер)

Про українську кухню – різними мовами

Хто іноземних мов не знає, але вміє готувати, працюють на кухні. Їхня відповідальність – автентичний смак і якість страв. Інші допомагають на ринку, бо тут без німецької, а скоріше навіть без англійської (бо туристів, на Марктхалле, як з’ясувалося більше) – ніяк.

Сьогодні біля ятки – досвідчені члени громади. Антоніна, фотограф із міста Дружківка, розмовляє англійською і французькою. А сором’язлива донеччанка скаржиться, що без практики геть втратила набуті у школі та інституті знання. Втім поважного віку, але допитлива француженка з фотоапаратом, прекрасно порозумілася з Антоніною й англійською мовою.

А ось для вчительки Евеліни німецька мова – професія. Вона викладає її в школі українським дітям, народилася в Польщі й переїхала у Берлін 22 роки тому. Українцям ця щира жінка допомагає з першого дня війни. “Для мене Україна – це другий дім, я полюбила її ще у дитинстві, коли їздила туди на відпочинок у піонерські табори”. Зараз вона активно вивчає українську та продовжує досліджувати історію сім’ї Радзивілів, життя яких тісно пов’язане з Україною. Щойно вийшла друком її друга книга.

Психотерапевт Наталія сьогодні за шеф-кухаря – саме кладе порцію вареників у окріп. Чим будуть радувати голодну ринкову спільноту сьогодні? “Борщем, – Наталія підіймає кришку над гарячою каструлею, звідки лине щемливо рідний аромат. – Сьогодні у нас грибний із білими грибочками. А був і м’ясний, і рибний навіть готували. Ось варяться вареники з лівером і картопелькою, а скоро досмажаться й сирнички”.

Сирник, банош і гердан

Одна з найпопулярніших страв для наших сніданків на Марктхалле Нойн теж нарозхват. Скуповують все, скільки б не приготували. Дівчата подають золотаві сирники з ожиною, малиною, лохиною та сметаною і додають різноманітні соуси. Як і до пампушок із сиром та апельсиновою цедрою – мед, вишня, шоколад із лісовим горіхом та карамель. А до сухариків – соус із хріном. Не знайомі із нашим звичаєм європейці беруть їх як закуску не тільки для пива, а й навіть для вина! Але дівчата рекомендують їм брати хрусткі скибочки до борщу замість хліба. Також у меню – легендарний узвар. Із сушеними фруктами та копченими грушами, які везуть прямо з України, Бо в Німеччині таких не знайдеш.

(Охоче беруть і вареники, і борщ. Але сирники – хіт продажів з українського меню)

Меню змінюють щомісяця. У найближчих планах – гуцульська кухня. Три тижні тому Анастасія Пеньковська повернулася з України і привезла кілька перевірених рецептів. ”Треба було вдома документи зробити, – розповідає керівниця проєкту, – але я вирішила ще й експедицію організувати. Їздила в село Кривопілля, Верховинського району Івано-Франківської області. Збирала рецепти, готувала разом із місцевими жінками. Тому буде скоро і грибна юшка, і може, банош із бринзою”.

Ukrainische Küche започаткували в першу чергу, щоб збирати кошти для Батьківщини. Але саме друга мета проєкту – просвітницька – робить його таким цікавим. “Ми хочемо показувати красиву і смачну Україну, розповідати про неї через кулінарні традиції, – пояснює Анастасія. – Люди часто питають, а що таке Україна, а про що Україна? І не хочеться казати тільки про війну. Втім про нашу позицію, про те, що з нами відбувається зараз і чому, ми теж розповідаємо. Коли пропонуємо кухню якогось регіону, розказуємо про її особливості та як готується. Показуємо й одяг: хустки, вишиванки… Ось прийшов гарненький герданчик”, – Анастасія щасливо посміхається і ніжно торкається бісерного плетива, яке прикрашає її шию.

Гуманітарні проєкти, на які збирає гроші Ukrainische Küche

“Ловець снів” помічаю не одразу. Він і справді “зловив” декілька старих сімейних снів-світлин. На них українці у національному вбранні нагадують, якими бачили урочисті сімейні знімки наші попередники. Є на стенді й інші фото.

(“Ловець снів” зберігає сни-спогади старих світлин)

Ось малюк серед пачок підгузників. Невигадлива реклама першого з тих гуманітарних проєктів, на які збирає гроші Ukrainische Küche. Волонтери закуплять засоби гігієни для дітей, які залишилися з батьками у прифронтових містах. Купити ні вологі серветки, ні підгузки там змоги немає. Так само як не можливо іноді нагодувати родину без чистої води та електроенергії. Ось тут і стануть у пригоді набори із сублімованою їжею. Їх закуповують і в Німеччині, і в Україні, підтримуючи наших виробників. У пакунку разом зі стравами є і хімічний елемент для підігріву. Воду для приготування можна взяти навіть із калюжі – зі стравами вона не контактуватиме.

“Третій проєкт буде медичним, – каже Анастасія. – Зараз розглядаємо різні запити, один із них – кардіостимулятори для карет швидкої допомоги, які вивозять людей з-під обстрілів. І поранених бійців теж”.

Смакувати, щоб допомагати

Проєкт Ukrainische Küche – лише частина гамірного та строкатого ринку Марктхалле Нойн. Побудований у 19 ст. він став осередком берлінських гурманів та потужним магнітом для туристів. Тут їх повно, як і принад, що спокушають зголоднілих мандрівників калейдоскопом кольорів, смаків та пахощів.

У день вуличної їжі щочетверга з 17:00 до 22:00 вибір наїдків тут найбільший. Японські, китайські, італійські делікатеси (каннолі Kuchen von Gaia, кажуть, одні з найсмачніших у Берліні), свіжа паста та морепродукти… Є тут і непальські пельмені момо, і, звісно, сендвічі: мексиканські тако, в’єтнамські бан мі та різноманітні гамбургери. І навіть смажені цвіркуни! Запити все це можна винами, коктейлями, заїсти морозивом та/або пахлавою. Купити солоні брецелі, фермерські овочі-фрукти або навіть кухонне знаряддя (є окремий магазинчик із цікавим вибором), і піти додому, залишаючи за собою багатомовний голодний вир, що тече між рядами у пошуках, чим догодити сьогодні своєму смаку та настрою.

Оскільки все спробувати, а тим паче з’їсти, ви не зможете – одразу плануйте наступний візит. І заходьте в гості до наших дівчат, щоб поспілкуватися та посмакувати. І допомогти.

Адреса: Markthalle Neun, Eisenbahnstr. 42/43, 10997 Berlin

Розклад роботи ятки Ukrainische Küche: четвер з 17:00 до 20:00.

Ціна: за донати