Rechte-/Danish Defence Command/dpa
10/03/2023

Розслідування підриву «Північного потоку» – чи був український слід?

Триває розслідування підривів газогонів “Північний потік”. Нагадаємо, що вибухи сталися вночі 26 вересня 2022 р. Преса аналізує дані, офіційні заяви та висуває свої версії подій. Уже звучали закиди на адресу Сполучених Штатів, тоді як в американській пресі озвучили версію про існування загадкової проукраїнської недержавної диверсійної групи. Крапки над Ї у цій справі спробували розставити журналісти німецького видання Zeit.

Що відомо про вибухи?

У перші кілька днів після вибухів кілька держав, у тому числі Німеччина, направили на місце інциденту слідчі групи. “26 вересня у нас був службовий катер флоту в Балтійському морі, екіпаж якого міг почути вибух”, – розповів інспектор Ян Крістіан Каак журналістам Zeit. Партнери по НАТО звернулися за допомогою до ВМС Німеччини та направили до місця вибуху два катери з водолазами та підводними безпілотниками. “Місце детонації фактично знаходиться за межами юрисдикції Німеччини, — каже пан Каак.

Характер пошкоджень чітко свідчить про зовнішнє втручання. Частини трубопроводу віднесло на сотню метрів.

У перші кілька днів після вибуху з’явилися припущення, що труби були зруйновані зсередини. Однак згодом дослідили, що вибухівку таки заклали зовні. Німецькі спеціалісти схиляються, що це був кумулятивний заряд. Цей вибуховий метод, розроблений під час Другої світової війни, досі використовують для знищення танків.

Слідчі припускають, що операцію здійснила команда з шести осіб, невідомого громадянства. Вони використовували підроблені паспорти, за якими і орендували човен.

Думка експерта з вибухів

Для підриву достатньо двох водолазів і цивільної яхти – стверджує експерт з військових підводних робіт, який побажав зберегти анонімність. Занурення на глибину понад 50 метрів існує як цивільне хобі, і такі навички мають багато людей. 80 метрів – це буденність для дайверів, які мають досвід пірнання з балонами на великі глибини. Щоправда, пірнальники були обмежені часом. У них було 10 хвилин, щоб щось прикріпити до трубопроводу і потім швидко піднятися на поверхню, без проблем для здоров’я.

Найбільшою технічною проблемою для ймовірних цивільних був власне заряд вибухівки. Навряд чи можна було щось змайструвати самотужки для вибуху під водою, вважає експерт. Найймовірніше, це таки була військова вибухівка, яка має високу летючість, тобто вибухає з високою швидкістю. Крім того, заряд мав бути захищеним від солоної води. Тож зловмисники мали б застосувати пластичні вибухові речовини, такі як C4 або Semtex, які використовуються військовими.

Труби газогону виготовлені зі сталі товщиною від трьох до чотирьох сантиметрів і покриті 10-ти сантиметровою бетонною оболонкою. Щоб їх розірвати, потрібно або дуже багато вибухівки, або так званий спрямований заряд. Такі засоби, до речі, використовують під час демонтажних робіт, зокрема, нафтові компанії. Навчитися поводитися з таким знаряддям на великих глибинах дуже важко. Це під силу лише спеціальним водолазам з військової чи будівельної галузі. “Це не могли зробити звичайні аквалангісти, які пройшли швидкий курс з вибухових речовин”, – переконує експерт.

Захист інфраструктури в морі

На Мюнхенській конференції з безпеки канцлер Олаф Шольц наголосив на важливості захисту критичної інфраструктури, зокрема на морі. Там прокладено не тільки трубопроводи для природного газу та нафти, а й трансатлантичні кабелі передачі даних, які з’єднують континенти один з одним. Є видобувні платформи для видобутку нафти і газу, а також морські вітрові турбіни. І жодна держава не може гарантувати повного захисту всіх цих об’єктів, через надто великі морські простори. Німецький флот не має змоги відстежувати повну ситуацію на воді.

“Такі великі території неможливо контролювати повсюдно”, – каже морський інспектор Ян Каак. Прибережні держави намагаються стежити за своїми морськими просторами і допомагають сусідам. Німецький флот використовує так звані “червоні дані”. Їх отримують за допомогою буїв, підводних човнів і датчиків. “Ми покладаємося на комплексний аналіз, досліджуємо поверхню вод на наявність аномалій, а також використовуємо штучний інтелект”, – говорить пан Каак. Поблизу важливих об’єктів чергують кораблі та катери, які мають на борту підводні безпілотники. До внутрішніх даних додають інформацію від союзників. Однак у відкритому морі держави не мають права вживати різких заходів проти іноземних підозрюваних. Держави можуть затримувати екіпажі лише в 22-х кілометровій зоні від власного узбережжя.

Підозрювані у підриві “Північного потоку”

Перша під підозрою – Росія. Незабаром після вибухів польські та українські політики звинуватили росіян у руйнуванні трубопроводів. Бо саме російський військово-морський флот має відповідних фахівців, які б могли провести такі роботи. Є у них в наявності й кілька шпигунських підводних човнів, які можуть непомітно прикріпити вибухівку на дні моря. Швеція та Данія також повідомили, що чули звуки гідролокатора, що вказують на підводні човни. Росія свою причетність заперечила. Але цікаво, що країна незадовго до інциденту закрила трубопровід, щоб тиснути на Європу високими цінами на газ.

Минулого місяця американський журналіст Сеймур Герш опублікував блог, у якому стверджував, що трубопроводи знищили США. Він посилався на аноніма, який начебто був учасником операції. Мовляв, вибух здійснив американський спецпідрозділ за допомогою Норвегії, а ініціатором операції був президент Джо Байден. Уряд США назвав це брехнею та заперечив будь-яку причетність до вибухів.

Згодом з’явилася версія, що за атакою стоять українці. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус одразу заявив, що звинувачення якихось проукраїнських груп – навмисна омана.

Путін киває на “англосаксів”

Президент Росії Володимир Путін одразу визначився, хто відповідальний за підрив труб. “Санкцій недостатньо для англосаксів”, – заявив Путін через чотири дні після вибухів. За його словами, британці та американці вдалися до диверсій, щоб знищити спільну з Росією загальноєвропейську інфраструктуру.

Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков також назвав малоймовірним існування якоїсь приватної проукраїнської групи. За його словами, демонтаж був надто складним і міг бути здійснений лише професійною спецслужбою: “Що стосується якогось проукраїнського “лікаря Зло”, який усе це організував, то важко в це віриться. Надто вже було складне завдання, яке було, мабуть, під силу добре навченій державній спеціальній службі, яких не так багато в нашому світі”.

Що кажуть в Україні?

Президент Володимир Зеленський заперечив будь-яку причетність України до вибухів на газопроводах “Північного потоку”. Він припускає, що ця інформація поширюється, щоб сповільнити допомогу Україні.

“Я вважаю, що це дуже небезпечно, що деякі незалежні медіа, до яких я завжди ставився з великою повагою, роблять такі кроки. Вважаю, що це неправильно, це грає тільки на руку Російській Федерації, або ще є якісь бізнес-групи, які зацікавлені в тому, щоб не вводились потужні санкції, тому що страждає їхній бізнес, і ці групи можуть бути не тільки на території Росії”, – заявив президент України.

Раніше, радник президента Зеленського Михайло Подолякуже писав у твіттері, що Україна не має жодного стосунку до аварії в Балтійському морі і не володіє інформацією про якісь проукраїнські диверсійні групи. Подоляк запевнив, що у Києва немає мотивів підривати газогін. Після такого теракту був би надто високий ризик залишитися без підтримки західних партнерів.

Міністр оборони України Олексій Резніков також заперечив причетність України. За його словами, вибух такого рівня надто складне завдання: “Це, звичайно, було б компліментом для наших служб безпеки, але це не наша робота”, – сказав міністр на зустрічі з європейськими колегами у Стокгольмі. Резніков закликав дочекатися офіційних результатів розслідування.