У вересні 2022-го на відкритті пластового року в Берліні було надзвичайно гамірно і людно. До стійки реєстрації нових учасників стояла черга. Пластові осередки для новоприбулих створили в багатьох містах Німеччини, а дорослі пройшли навчання, щоб займатися з дітьми.
Скаутський рух у всьому світі має спільну мету – він виховує проактивних лідерів. Але українські скаути додали сюди ще просвітницький акцент – у цікавій ігровій формі вони розповідають дітям про українські традиції, звичаї та історію. Саме тому зараз так багато бажаючих долучитися до “Пласту” в Німеччині – це фактично єдина нагода для втікачів від війни побути серед своїх.
Святкування 5-річчя “Пласту” в Берліні восени 2022 (фото надала Софія Кондрашова)
“Пласт” у Берліні з’явився 5 років тому на противагу Мюнхену, де він існує ще з часів Другої світової війни. Тоді у німецьких та австрійських таборах для переміщених осіб опинилися 200 тис. українців – вимушених утікачів із Радянського Союзу. Для них, як і для теперішніх шукачів захисту від російської війни, важливо було зберегти ідентичність самим та прищепити українські традиції своїм дітям. Саме через велику кількість вимушених утікачів із України в часи двох світових воєн “Пласт” поширився у всьому світі: зараз його осередки є в Австралії, Аргентині, США, Канаді та інших країнах.
Разом із тим, у СРСР тривала заборона на “Пласт”. “Значною мірою саме завдяки “Пласту” в діаспорі вдалося зберегти український скаутський рух, яким він створювався перед світовими війнами. І організацію в Україні відновлювали, спираючись на підтримку та досвід з-за кордону”, – розповідає “Амаль Берлін” станична (керівниця) Берлінського осередку Наталія Середа.
Зимовий пластовий табір в Альпах (фото з ФБ “Пласт-Німеччина”)
У 20 ст. у Німеччині виходив журнал для українських скаутів “Пластовий шлях”. А в Мюнхені пластуни купили свою домівку (місце для зустрічей) та навіть свою землю у містечку Кенігсдорф в Альпах. Нещодавно там провели пластовий табір в 70-й раз!
Зимовий пластовий табір в Альпах (фото з ФБ “Пласт-Німеччина”)
На одному з таких таборів колись побувала пластунка з України Софія Кондрашова. Знайомство з мюнхенським осередком приємно вразило її. І коли через багато років уже зі своєю сім’єю вона переїхала в Берлін, одразу згадала про німецьких пластунів.
Літній пластовий табір в Альпах (фото з ФБ “Пласт-Німеччина”)
5 років тому в Берліні не було ніякого об’єднання для українських дітей. А сину Софії та дітям їхніх друзів бракувало саме спілкування зі своїми. “Малі дуже швидко інтегруються. Вони забувають мову, навіть букви, вже не кажучи про традиції чи історію. Тож ми зібралися маленькою групою і вирішили створити тут осередок “Пласту” передусім для наших дітей. А згодом прийшли друзі друзів, знайомі і організація розрослася”, – згадує Софія.
Вона єдина мала досвід пластування, тому мюнхенський осередок допомагав із організацією семінарів для майбутніх виховників (інструкторів), а також із паперами та фінансуванням.
Перші пластуни в Берліні (фото з приватного архіву Софії Кондрашової)
Для виховників як в Україні, так і Німеччині заняття з дітьми – це добровільне волонтерство. Водночас крім звичної роботи у 2022 р. берлінський “Пласт” заснував інші волонтерські проєкти: літній табір “Вітер у травах”, ініціативу Plast Berlin Helps (гуманітарна допомога, допомога українським лікарням обладнанням та медикаментами), співпраця з сімейними центрами Берліна (творчі та кулінарні зустрічі мам із дітьми), з бібліотеками (забезпечення україномовними книгами для дітей та дорослих).
Але справді популярною стала ініціатива “Пласту” під назвою “Халабуда”. Проєкт створила і курує станична берлінського осередку Наталя Середа. “Халабуда – це смішне українське слово з дитячого лексикону. Так називають хатинки, які будуть діти з ковдр, стільців, столів і сидять там із ліхтариками. Це місце для дітей, в якому затишно, тепло і безпечно. Воно дасть саме те відчуття безпеки, яке дуже треба для втікачів від війни”, – розповідає Наталя.
(фото з ФБ “Халабуда”)
Коли навесні приїхали українці, пластуни Берліна створили платформу з проукраїнськими активностями для дітей. Щотижня відбувалися повністю безкоштовні 3-4 зустрічі: з дітьми ліпили з глини, малювали традиційний український живопис (петриківський розпис), розфарбовували писанки співали пісні, малювали комікси, ходили на екскурсії Берліном, в музеї та інше. Для дітей це була свого роду терапія і групи були завжди повні. В рамках проекту створили театральну дитячу групу, а згодом з цієї ініціативи заснували перший Український театр у Берліні та “Українську капелу”. Їхні виступи відбуваються за підтримки Deutsche Stiftung für Engagement und Ehrenamt.
(фото – Дарка Горова)
“Зараз я відчуваю трепетну радість разом із хвилюванням одночасно. Бо це велика робота і відповідальність, але радісно бачити, як гарно об’єдналася громада і як багато бажаючих долучитися до організації, – міркує Софія. – В “Пласті” вчать лідерству і часто говорять, що з однієї іскри розгориться полум’я. Навіть одна людина, одне її рішення може змінити стан справ і, мені здається, ми трохи змінили на краще життя українців у Берліні. Якщо ти хочеш, щоб щось сталося – візьми і зроби. І я дуже рада, що не побоялася це почати 5 років тому”.
(фото – Дарка Горова)
Як долучитися до “Пласту” в Німеччині?
Зараз вільних місць немає, тому що бракує виховників. Якщо ви хотіли б долучитися до організації і допомагати в роботі з дітьми, але не маєте досвіду, пластуни обіцяють всьому навчити. Головне: бажання і спільні цінності.
Бажаючим доєднатися до “Пласту” пропонують стежити за оголошеннями в ФБ-групах на кшталт “Українці в Берліні” або “Халабуда”. Також можна писати на адреси на офіційному сайті.
(фото – Дарка Горова)
Де зустрічаються пластуни в Німеччині?
Домівки в Берліні досі немає. Про проведення своїх сходин (зустрічей) раз на тиждень, на вихідних пластуни домовляються з сімейними центрами чи навіть великими фірмами, на кшталт Zalando та Babbel. В планах – співпрацювати з німецькими скаутами (пфадфіндерами), які мають домівки при церковних громадах.
Сходини відбуваються згідно певного церемоніалу – він не змінний уже багато років. Але програму адаптовують до потреб дітей – сучасні мають зовсім інші інтереси ніж 20-30 років тому. Втім досі залишилася особлива пластова мова: досі використовують слова початку 20 ст – домівка, однострій, улад, станиця, курінь тощо.
Також скаути всього світу носять спеціальну форму, в “Пласті” вона називається однострій. Берлінці замовляють їх у Львові і переправляють в Німеччину перевізниками.
(фото – Дарка Горова)
ДОВІДКА “АМАЛЬ БЕРЛІН”
“Пласт” –найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє також у багатьох країнах світу. Її заснували у 1911 р. троє активістів Іван Чмола, Олександр Тисовський та син Івана Франка Петро за зразком англійського скаутського руху Байдена Пауела.
Під час занять спортом, в іграх та у таборах скаути тренують почуття солідарності, власного обов’язку, активності та ініціативності. За відповідні вмілості учасники нагороджуються спеціальними відзнаками.
Літній пластовий табір в Альпах (фото з ФБ “Пласт-Німеччина”)
“Пласт” ділиться на 5 уладів (вікових категорій). Кожен улад має свою назву та особливості:
Наймолодші пластуни – пташата (2-6 р.). Пташата пластують із батьками. Батьки беруть участь у зустрічах, допомагають організовувати табори та мандрівки.
Новаки – від 6 до 11 років. У новаків є старший наставник — братчик або сестричка. Новаків уже не супроводжують батьки, але вони все ж приймають активну участь в пластовому житті дитини.
Майже самостійне пластування починається у юнаків – 11-18 років під наглядом наставника – виховника.
Старші Пластуни (18-35) та Пластуни-Сеньйори (35+). В цих уладах пластують повнолітні члени організації, які є братчиками або сестричками, виховниками, інструкторами. Вони допомагають молодшим пластунам проходити їхній пластовий шлях.
Сторінка Пласт Німеччина на ФБ
